Нова тарифна політика у сфері житлово-комунальних послуг змусила практично кожного мешканця країни серйозно замислитись про те, як скоротити використання найпоширеніших ресурсів: води, газу, електроенергії та тепла. При цьому насамперед дбають про економію коштів, які витрачаються на оплату комунальних послуг. Гаряча тема скорочення споживання ресурсів все частіше знаходить своє відображення у ЗМІ, де нині легко знайти безліч порад щодо розумного користування енергоресурсами та водою, разом із показниками можливої ​​їх економії, відгуками інших мешканців, думками фахівців, тощо. Безумовно, таку практику можна лише вітати. Однак є ряд важливих умов ресурсозбереження, які поки що проходять повз увагу наших медіа.

Перш за все, про жодну економію ресурсів не може йти мови без головного принципу енерго- та ресурсозбереження – єдності обліку та регулювання. Іншими словами, кожен споживач повинен знати, яку кількість того чи іншого виду ресурсів він споживає, а також мати змогу її регулювати. Для обліку використовують індивідуальні лічильники (водоміри, газові лічильники, електролічильники та теплолічильники), для регулювання – різноманітні регулятори (водопровідні та газові крани, вимикачі, радіаторні терморегулятори).

Ще однією важливою умовою раціонального використання ресурсів є застосування енергоефективних технологій та обладнання. Чи йдеться про водопостачання, чи газо- , електро- і теплопостачання – нині доступні спеціальні технологічні можливості, які дозволять мінімізувати витрату цього ресурсу.

Ще один важливий момент – це культура споживання природних ресурсів. Використовувати їх слід у мінімальній необхідній кількості, у жодному разі не допускаючи їх безконтрольної та необґрунтованої витрати.
Виходячи з двох останніх умов, спробуємо дати низку практичних порад, які допоможуть скоротити споживання води, газо-, тепло- та енергопостачання, а відтак заощадити.

1. Гаряче та холодне водопостачання

Скорочення витрат гарячої та холодної води напряму пов’язане зі справністю запірно-регулюючої арматури, яка зупиняє витік води. Несправний кран, із якого постійно падають краплини води може здатись не такою важливою проблемою, однак це незначне протікання може стати причиною даремної втрати до декількох кубометрів води на місяць. Спеціальні пристрої, як от розсіювальні насадки для водопровідних кранів та змішувачів, розсіювачі для душу замість звичайних сіток можуть суттєво вплинути на скорочення витрат води. За рахунок залучення до струменю води значної кількості повітря, такі пристрої здатні забезпечити до 30% економії.

Також необхідно стежити за раціональним споживанням води. Перекривати воду під час чищення зубів, гоління, вмивання, прийняття душу – відкривати струмінь води, лише коли вона використовується.

2. Газопостачання

Економія газу насамперед пов’язана з типом наявних газових приладів (кухонних плит, водонагрівачів). Аби зекономити, пріоритет слід надавати сучасним видам обладнання, що забезпечують мінімальне споживання газу за рахунок використання спеціальних конструкцій газових пальників. Зокрема, краще використовувати кухонні плити комбінованого типу, які замість духовки з використанням газу, обладнані електричною духовкою. Купівля енергоефективної техніки може обійтись дорожче, ніж старіших аналогів, однак в майбутньому різниця окуповується.

3. Електропостачання

Нині чимало технологій дозволяють економити енергетичні ресурси. Насамперед це стосується поширення енергоекономних ламп, що поступово замінюють лампи розжарювання в оселях. Також значну економію може забезпечити використання побутової техніки з високою енергоефективністю. Уся побутова техніка, представлена на українському ринку, має обов’язкове маркування класу енергоефективності, як правило, у межах сімох класів від А до G. Клас А відрізняється найнижчим енергоспоживанням, а в наступних воно зростає відповідно до порядку класу. Більше того, в останні роки почала з’являтись побутова техніка з класом енергоефективності А з плюсом, а то й з двома та навіть трьома плюсами, при цьому чим більше плюсів – тим менше енергоспоживання такої техніки.

Значну роль в економії електроенергії відіграє контроль її споживання. Слоган «йдучи, вимикайте світло» – зберігає актуальність і нині. Крім того, усю побутову техніку, яка не використовується, варто знеструмлювати, оскільки навіть будучи вимкненою, але підключеною до мережі, вона у незначних кількостях споживає електроенергію.

4. Теплопостачання

Мабуть, найбільш проблемним є забезпечення економії у сфері теплопостачання. Втім, особливих технологічних складностей тут немає, усі енергоефективні технології відомі та апробовані на практиці. Разом з тим, через складність та значну вартість організації обліку теплової енергії, особливо по квартирного, багатьом мешканцям важко дбати про економію тепла у своїх домівках. Як вже було сказано, без належного обліку спожитої теплової енергії споживач не може відчути результатів економії, навіть якщо у нього буде змога регулювати та зменшувати споживання тепла. Які б термомодернізаційні заходи ми б не впроваджували – замінили вікна на герметичні з підвищеним опором теплопередачі, утеплили свою квартиру, тощо – усе це жодним чином не відіб’ється на вартості послуг за опалення. Теплопостачальна організація все одно надішле квитанцію на його оплату за власними розрахунками. У такій ситуації поодинці заощадити не вийде. Необхідні зусилля і бажання усіх мешканців будинку і добре, якщо вони об’єднані в товариство співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).

Найпростіший алгоритм дій, спрямованих на організацію економного споживання тепла, починається з встановлення загальнобудинкового обліку використаної теплової енергії за допомогою теплолічильників. Встановлення останніх входить до обов’язків теплопостачальних організацій. Після цього, слід встановити радіаторні терморегулятори на кожен опалювальний прилад (радіатор) у будинку, а всіх мешканців будинку закликати активно користуватися можливістю регулювати теплоспоживання своїх квартир. За допомогою радіаторних терморегуляторів можна задавати бажаний температурний режим в оселях у діапазоні 5-26 ° С. Зокрема, можна знижувати температуру вночі та підтримувати мінімальну температуру приміщень за відсутності мешканців у квартирі. Встановлення таких приладів вимагає певних матеріальних витрат кожного власника квартири, однак вони дають змогу значно скоротити теплоспоживання, а відтак і суму комунальних платежів.

Ще ефективніше використання тепла, може забезпечити заміна застарілого теплового пункту на сучасніший, із погодним регулюванням та автоматикою, що регулює теплоспоживання будівлі – так званий індивідуальний тепловий пункт (ІТП). Погодне регулювання у таких ІТП забезпечується спеціальною автоматизованою системою, яка на підставі показників датчика температури зовнішнього повітря. Така технологія дозволяє не лише скорочувати використання енергії, а й збільшувати подачу тепла за потреби. З’являється можливість регулювати температуру теплоносія у внутрішньобудинкових опалювальних мережах та гарячої води у системі гарячого водопостачання, збільшувати або зменшувати витрату теплової енергії у різні години, задавати необхідні параметри тиску в системі, що виключають ризик аварійних ситуацій. Авжеж, заміна застарілих теплових пунктів на більш сучасні ІТП вимагає значних коштів. Однак їх впровадження забезпечить економію до 30% теплової енергії, а вкладені в заміну кошти окупляться за один-два опалювальні сезони.

Описані вище рішення дозволяють мешканцям квартир економити тепло та скоротити розмір оплати за його споживання. Однак, менша сума у квитанціях за компослуги не відображає реального теплоспоживання кожної конкретної квартири та зусиль кожного мешканця, адже економія буде однаковою для всіх, незалежно від того, хто більше або менше доклався до економії тепла. Аби вирішити цю проблему, слід організовувати поквартирний облік споживання теплової енергії. У поєднанні з регулюванням за допомогою радіаторних терморегуляторів це дасть змогу точно визначати фактичне теплоспоживання кожної квартири та справедливу оплату за нього.

Організація поквартирного обліку спожитого тепла, – мабуть, одна з найскладніших проблем нинішнього житлового фонду. Вона вирішується просто – якщо у кожній квартирі є одне теплове відгалуження, тепловий лічильник встановлюється на них. На жаль, у більшості нинішніх помешканнях окремих відгалужень немає, а встановлення лічильників на кожен опалювальний прилад – дуже витратний захід. За таких обставин найпростішим рішенням може стати використання недорогих приладів – розподільників витрат на опалення, які встановлюють на кожному опалювальному приладі. Не будучи лічильниками теплової енергії, вони дозволяють визначити частку спожитого тепла кожним опалювальним приладом, і, знаючи загальне теплоспоживання будівлі, не складно вирахувати теплоспоживання кожної квартири за допомогою спеціальних розрахункових комплексів. Аналогічна система поквартирного обліку поширена у багатьох європейських країнах і демонструє високу ефективність. Впровадження подібної системи в Україні потребує певних організаційних зусиль та підготовки відповідних фахівців. Однак усе це не так складно, як може здатись на перший погляд.

У цьому матеріалі ми спробували дати ряд практичних порад щодо економії ресурсів у житлово-комунальній сфері. Сподіваємось, наші читачі зможуть ними скористатись.